21.07.2016 в 13:43
307

Альберт Гарманюк: «Хочу, щоб криворізькі футболісти грали на високому рівні в рідній команді»

Новопризначений голова ГО «Кривбас має бути» Альберт Гарманюк розповів про своє футбольне минуле та поділився стратегічними планами щодо розвитку ГФК «Кривбас».

Доброго дня, Альберте Олександровичу. Людина Ви досить відома в колі футболістів старшого покоління, але молодь про Вас майже нічого не знає, тож розкажіть будь ласка про себе.

– Добрий день. Народився я у Кривому Розі в 1972 році. З дитинства, як і більшість хлопчаків, захоплювався футболом. Спочатку грав у дворі, школі, потім був турнір «Шкіряний м’яч» (були такі змагання серед дворових команд за радянських часів). До речі, трохи відійду від теми: зараз дворового футболу, як такого немає (хіба що «Пенуел» проводить чемпіонат для неорганізованих команд), а шкода – він був великим ресурсом для виявлення футбольних талантів серед найменших хлопчиків. Та повертаючись, до дитинства: мій однокласник запропонував «за компанію» відвідувати футбольну секцію. Нас, жителів вулиці Космонавтів, не зупинило навіть те, що секція знаходилась аж на ХХ-го Партз’їзду. Їздили на тренування автобусом, самостійно. Першим моїм тренером став Микола Ушаков. Трохи пізніше перейшов до групи Олега Чумака, а в 12 років мені запропонував заняття у футбольній школі «Кривбас-84» сам Володимир Ніконович Яшник. Якраз в цьому році школа почала працювати, і так сталось, що я разом зі своїми товаришами стали першими випускниками цієї школи.

– Які у Вас досягнення футбольній у школі?

– У 1987 та 1989 роках наша команда посідала другі місця на чемпіонаті України в своєму віці. Це стало приводом для присвоєння школі статусу спеціалізованої. Повна назва стала «Спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву – Кривбас-84». А перемог в чемпіонатах міста, отриманих кубків та титулів у різних турнірах – не злічити. У 1989 році на основі двох кращих команд – Харкова та Кривого Рогу була створена збірна Української РСР, яка стала чемпіоном Радянського Союзу. Непересічне досягнення для того часу.

– А після закінчення одразу до великого футболу?

– Так, головним тренером «Кривбасу» тоді був Мирон Маркевич, і він одразу після випуску запросив до основного складу команди Андрія Клюцковського, Олександра Шевченка, Віталія Скляренка та вашого покірного слугу.

– Скільки ж матчів Ви відіграли в «Кривбасі», пам’ятаєте?

– Чесно кажучи, ні (посміхається). Однак, перше коло довелось просидіти на «банці», оскільки отримав на зборах травму. Молоде, зелене, хотілося похизуватися вміннями, а вийшло... При тому ж Маркевичі я жодного матчу не зіграв, почав мене випускати Володимир Яшнік, а вже більш-менш активно я виступав у складі при Геннадії Лисенчукові. Саме в «Кривбасі» вперше зустрівся із Сергієм Мазуром, який приїхав із донецького «Шахтаря», щоправда, тільки на зборах, бо я вже збирався переїздити до «Закарпаття».

– Статистики кажуть, що це було 11 поєдинків в чемпіонаті та одна зустріч в кубку. Досить непогано, як для дебютанта. (Слід зазначити, що всього того року «Кривбас» провів 37 ігор, тобто 11 – це навіть менше третини від загальної кількості – автор).

– Може, зі сторони це й так виглядає, але криворізькій молоді тоді казали, що їм, аби потрапляти в основу, треба бути на голову вище приїжджих, тому наприкінці сезону я та інші місцеві вихованці пішли з команди.

– І що було далі?

– Кілька сезонів я відіграв на Західній Україні, в тому числі у «Закарпатті», де знову зустрівся із Сергієм Мазуром, а потім після закінчення кар’єри почав займатись бізнесом. Наразі я є керівником криворізької філії торгового дому «Одеського кабельного заводу».

Те, що Вас багато пов’язує з футболом, в тому числі криворізьким, зрозуміло, а чому вирішили стати не просто членом ГО, але його головою?

– Ще з часів моєї футбольної кар’єри якось так склалось, що криворізькі вихованці в рідному місті майже не грали, а хочеться надати можливість нашій молоді розвиватись саме тут. При цьому, найголовнішою метою я бачу створення умов для повноцінного розвитку саме молоді, а для цього, вважаю, треба відродити СДЮШОР «Кривбас-84», як окрему структурну одиницю. На сьогодні, слід віддати належне міській владі, дитяча футбольна школа продовжує функціонувати, хоча кілька років тому була ситуація, що могла призвести взагалі до її закриття. Однак на сьогодні школа діє у складі ДЮСШ №1 як один із структурних підрозділів, в той час як для повноцінного розвитку вона має бути повністю відокремлена та мати фінансування з окремим рядком із бюджету. А далі вже наше об’єднання має створити умови та домогтися повернення до професійного футболу ФК «Кривбас», основу якого б складали криворізькі вихованці футболу, і в першу чергу цієї школи. Таким чином, юнакам буде створена можливість займатись футболом та буде перспектива професійного росту, а утримання професійного клубу вже лягатиме на плечі зацікавлених громадян, а не міського бюджету.

Якими бачите свої перші кроки на посаді голови ГО?

– Люди готові вступати до громадської організації, мені вже за тиждень після оголошення надійшло кілька пропозицій, в тому числі від футбольних однокласників. При цьому, в першу чергу має бути збільшена кількість активних членів організації. Чим більше буде громадян в ГО, тим більше уваги до її діяльності буде приділяти влада. Також необхідно більш активно працювати із суб’єктами малого та середнього бізнесу. Ну і все таки, мабуть, не треба було поспішати із заявкою до Другої ліги. Спочатку треба показати результат на рівні чемпіонату області, досягти призових місць і потім рухатись далі. Людям важко буде пояснити як рухатись далі, якщо не буде перемог.

А що плануєте робити зараз?

– Треба більш активно розповсюджувати інформацію, через ЗМІ, інтернет, особисте спілкування. Впевнений, що у нас в місті дуже багато бажаючих допомогти, однак недостатньо інформації. Я, наприклад, приєднався після того, як була розглянута міською радою петиція. Зустрілись із Сергієм Мазуром, поспілкувались, потім зустрівся із деякими депутатами, знайомими, від усіх почув слова підтримки і вирішив долучитись до справи. Цього місяця домовився із представниками «Вереса» та «Металургу» поїхати до них, хлопці обіцяли поділитись своїм досвідом. Так що, 24-25 числа їду до Рівного, а потім 27-28 до Запоріжжя.

Як плануєте будувати відносини із місцевою владою, якою, з одного боку, надана допомога в оренді «Спартаку», надавалась певна допомога в організації матчів та участі в чемпіонаті України серед аматорів, а з іншого – відхилена петиція ГО?

– Взаємовідносини із владою мають будуватись виключно через діалог. Не має бути жодного протистояння і жодного підлабузництва. Я сподіваюсь, що навколо ідей ГО щодо створення умов для зайняття молоді футболом, об’єднаються всі політичні сили Кривого Рогу. Подивіться на останній чемпіонат Європи – його відкриттям стала збірна країни з 326-тисячним населенням. А все завдяки підтримці урядом Ісландії розвитку дитячого футболу на найвищому рівні. Тому, сподіваюсь, ми отримаємо, в тому числі і від місцевої влади, підтримку для досягнення нашої мети. Це не обов’язково має бути фінансова допомога, швидше – ресурсна: надання тренувальних полів відповідної якості для СДЮШОР та команди, допомога у нагляді за цими полями, укладання договорів щодо надання транспорту та палива із підпорядкованими міськраді організаціями на пільгових умовах та інше.

Хто має фінансувати команду?

– В першу чергу, небайдужі до футболу люди. Підключатись можуть і влада, і підприємства. Гроші, вважаю, мають збиратись завдяки фандрайзингу. Звісно, що люди, які вкладатимуть кошти, будуть зацікавлені перевірити, куди вони йдуть, а тому на сайті організації має бути відкритий бюджет, де з відповідною періодикою мають публікуватись звіти. Після мого повернення із Рівного та Запоріжжя буде опрацьовано їх досвід і розпочнемо фандрайзинг, повідомимо про рахунок, на який можуть надходити кошти та відповідно, кожен бажаючий зможе допомогти клубу.

Може питання більше не до Вас, а до тренера, але все-таки: коли команда виходить із відпустки?

– Вихід з відпустки запланований на 25 липня, далі по плану – дві виставкові гри. Одна з нашими партнерами з Координаційного центру допомоги учасникам АТО та друга – з ветеранами «Кривбасу», присвячена пам’яті колишнього прес-аташе клубу Юрія Распутіна. А вже 13-14 серпня старт другого кола чемпіонату області. Сподіваємось, на наших матчах буде святкова атмосфера, як минулої осені. Люди мають приходити сім’ями, із дітьми та відпочивати. Але під час створення атмосфери не треба забувати про якість гри та результат. Тренери наразі мають подивитись у місті, кого можуть долучити до команди та посилювати саме футбольну складову.

Які стратегічні задачі ставите перед собою?

– Створення належних умов для занять молоді футболом та переходу в професійний спорт у складі рідної команди в рідному місті. Найближча тактична мета – це виграш чемпіонату області, накопичення підтримки в місті для повернення до Другої ліги чемпіонату України. Цього року це буде чи наступного – сказати не можу, але рухатись вперед треба.

Дякуємо за виділений час та змістовну і відверту розмову.

– Дякую Вам. До зустрічі на стадіоні.
Автор/Источник: Прес-служба ФК «Кривбас»

Комментарии

Подписывайтесь на новости
Реклама
0
Статистика
Яндекс.Метрика Индекс цитирования